Wow-source.ru — Народная медицина на каждый день

Препараты

B блокаторы препараты – Бета-адреноблокаторы. Список препаратов нового поколения, что это такое, при чем применяют, механизм действия, классификация, побочные эффекты

Содержание

B блокаторы препараты | Медик03

Важную роль в регуляции функций организма имеют катехоламины: адреналин и норадреналин. Они выделяются в кровь и действуют на особые чувствительные нервные окончания – адренорецепторы. Последние делятся на две большие группы: альфа- и бета-адренорецепторы. Бета-адренорецепторы располагаются во многих органах и тканях и делятся на две подгруппы.

При активации β1-адренорецепторов увеличивается частота и сила сердечных сокращений, расширяются коронарные артерии, улучшается проводимость и автоматизм сердца, усиливается распад гликогена в печени и образование энергии.

При возбуждении β2-адренорецепторов происходит расслабление стенок сосудов, мускулатуры бронхов, снижается тонус матки при беременности, усиливается выделение инсулина и распад жира. Таким образом, стимуляция бета-адренорецепторов с помощью катехоламинов приводит к мобилизации всех сил организма для активной жизнедеятельности.

Бета-адреноблокаторы (БАБ) – группа лекарственных веществ, связывающих бета-адренорецепторы и препятствующих действию на них катехоламинов. Эти препараты широко применяются в кардиологии.

Оглавление [Показать]

Механизм действия

БАБ уменьшают частоту и силу сердечных сокращений, снижают артериальное давление. В результате уменьшается потребление кислорода сердечной мышцей.

Удлиняется диастола – период отдыха, расслабления сердечной мышцы, во время которого происходит наполнение коронарных сосудов кровью. Улучшению коронарной перфузии (кровоснабжения миокарда) способствует и снижение внутрисердечного диастолического давления.

Происходит перераспределение кровотока от нормально кровоснабжаемых участков к ишемизированным, вследствие этого улучшается переносимость физических нагрузок.

БАБ обладают антиаритмическим действием. Они подавляют кардиотоксическое и аритмогенное действие катехоламинов, а также препятствуют накоплению в клетках сердца ионов кальция, ухудшающих энергетический обмен в миокарде.

Классификация

БАБ – обширная группа лекарственных средств. Они могут быть классифицированы по многим признакам.
Кардиоселективность – способность препарата блокировать лишь β1-адренорецепторы, не влияя на β2-адренорецепторы, которые находятся в стенке бронхов, сосудов, матки. Чем выше селективность БАБ, тем безопаснее его применять при сопутствующих болезнях дыхательных путей и периферических сосудов, а также при сахарном диабете.

Современные бета блокаторы список | Лечение Сердца

Препараты с важными терапевтическими эффектами широко используются специалистами. Они применяются для лечения кардиальных заболеваний, которые являются самыми частыми среди остальных патологий. Эти недуги чаще других приводят к смерти пациентов. Лекарствами, которые нужны для лечения данных заболеваний, являются бета-блокаторы. Список препаратов класса, состоящий из 4-х разделов, и их классификация представлены ниже.

Оглавление [Показать]

Классификация бета-блокаторов

Химическое строение препаратов класса неоднородное и от него клинические эффекты не зависят. Гораздо важнее выделить специфичность к определенным рецепторам и сродство к ним. Чем выше специфичность к бета-1 рецепторам, тем меньше побочных эффектов лекарственных веществ. В связи с этим полный список препаратов бета-блокаторов рационально представить так.

Первое поколение препаратов:

  • неселективные к бета-рецепторам 1-го и 2-го типов: «Пропранолол» и «Соталол», «Тимолол» и «Окспренолол», «Надолол», «Пенбутамол».

Второе поколение:

  • селективные к бета-рецепторам 1-го типа: «Бисопролол» и «Метопролол», «Ацебуталол» и «Атенолол», «Эсмолол».

Третье поколение:

  • Селективные бета-1-блокаторы с дополнительными фармакологическими свойствами: «Небиволол» и «Бетаксалол», «Талинолол» и «Целипролол».
  • Нелективные бета-1 и бета-2-блокаторы с дополнительными фармакологическими свойствами: «Карведилол» и «Картеолол», «Лабеталол» и «Буциндолол».

Данные бета-блокаторы (список препаратов см. выше) в разные времена были основной группой лекарств, которые применялись и применяются сейчас при заболеваниях сосудов и сердца. Многие из них, преимущественно представители второго и третьего поколений, применяются и сегодня. За счет их фармакологических эффектов удается контролировать частоту сокращений сердца и проведение эктопического ритма к желудочкам, уменьшать частоту ангинозных приступов стенокардии.

Пояснение к классификации

Наиболее ранними лекарствами являются представители первой генерации, то есть неселективные бета-адреноблокаторы. Список лекарств и препаратов представлен выше. Эти лекарственные вещества способны блокировать рецепторы 1-го и 2-го типов, оказывая как терапевтический эффект, так и побочный, который выражается бронхоспазмом. Потому они противопоказаны при ХОБЛ, бронхиальной астме. Наиболее важными препаратами первого поколения являются: «Пропранолол», «Соталол», «Тимолол».

Библейский Израиль — Бета-блокаторы — лекарства для лечения гипертонии

Бета-блокаторы — лекарства для лечения гипертонии

Блокаторы бета — адренергических рецепторов, широко известные как бета — блокаторы, являются важной группой лекарств от гипертонии, которые воздействуют на симпатическую нервную систему. Эти препараты используются в медицине давно, еще с 1960-х годов. Открытие бета-блокаторов значительно повысило эффективность лечения сердечно-сосудистых заболеваний, а также гипертонии. Поэтому ученые, которые первыми синтезировали и испытали эти лекарства в клинической практике, были награждены Нобелевской премией по медицине в 1988 году.

В практике лечения гипертонии бета-блокаторы до сих пор являются лекарствами первостепенной важности, вместе с диуретиками, т. е. мочегонными препаратами. Хотя с 1990-х годов появились еще и новые группы лекарств (антагонисты кальция, ингибиторы АПФ), которые назначают, когда бета-блокаторы не помогают или противопоказаны пациенту.

Применение бета-блокаторов для лечения гипертонии

Еще в 80-х годах ХХ столетия исследования показали, что бета-блокаторы у пациентов среднего возраста значительно снижают риск развития инфаркта миокарда или инсульта. Для пожилых больных без явных симптомов ишемической болезни сердца — предпочтительны диуретики.

Однако если у пожилого человека есть специальные показания (сердечная недостаточность, ишемическая болезнь сердца, перенесенный инфаркт миокарда), то ему можно назначить лекарство от гипертонии из класса бета-блокаторов, и это, вполне вероятно, продлит ему жизнь. Подробнее читайте заметку ”Какие лекарства от гипертонии назначают пожилым пациентам“.

Бета-блокаторы снижают артериальное давление, в целом, не хуже, чем лекарства из других классов. Особенно рекомендуется назначать их для лечения гипертонии в следующих ситуациях:

  • Сопутствующая ишемическая болезнь сердца
  • Тахикардия
  • Сердечная недостаточность
  • Гипертиреоз — гиперфункция щитовидной железы
  • Мигрень
  • Глаукома
  • Артериальная гипертония до или после хирургической операции

Принцип действия бета-блокаторов

Гормон адреналин увеличивает частоту и силу сердечных сокращений. Действие бета-блокаторов заключается в том, что они блокируют так называемые бета-адренорецепторы, “заслоняя” сердце от воздействия адреналина и других “разгоняющих” гормонов. В результате работа сердца облегчается: оно сокращается реже и с меньшей силой, кровяное давление понижается.

Бета-блокаторы служат защитой при атеросклеротической болезни сердца, снимая боль и предотвращая дальнейшее развитие заболевания. Кардиопротекторный эффект связан со способностью этих лекарств уменьшать регрессию левого желудочка сердца, оказывать антиишемическое и антиаритмическое действие. Но бета-блокаторы — не лучший выбор препаратов для лечения артериальной гипертензии, если у больного нет жалоб на боли в груди и сердечные приступы.

Противопоказания для применения бета-блокаторов

Противопоказаниями для назначения бета-блокаторов являются повышенная вероятность инсульта у пациента, а также наличие диабета или нарушенная толерантность к глюкозе, т. е. состояние, которое называют преддиабетическим.

За последние годы медики пришли к выводу, что бета-блокаторы улучшают прогноз при гипертонии за счет предупреждения сердечно-сосудистых осложнений, но они не так эффективно предотвращают возникновение инсульта, как другие классы лекарств от гипертонии. К сожалению, эти препараты негативно влияют на уровень холестерина в крови и способствуют прогрессированию диабета. Поэтому, если у пациента есть повышенный риск развития диабета, то бета-блокаторы не являются для него препаратами выбора.

Препараты бета-блокаторы, которые рекомендованы для лечения гипертонии (2005 год)




Название препарата бета-блокатораФирменное (коммерческое) названиеСуточная доза, мгСколько раз в день принимать

Кардиоселективные

1. Бета-блокаторы без внутренний симпатомиметической активности

Атенолол, атенобене, тенолол, тенормин25 — 1001 — 2
Локрен 5 — 401
Конкорд5 — 201

Вазокардин, корвитол, беталок, лопресор, спесикор, эгилок50 — 2001 — 2
Небилет2,5 — 51

2. Бета-блокаторы, обладающие внутренней симпатомиметической активностью

Сектраль200 — 12002
ТалинололКорданум150 — 6003
ЦелипрололЦелипролол, селектор200 — 4001

Некардиоселективные

1. Бета-блокаторы без внутренний симпатомиметической активности

Коргард 20 — 401 — 2
Анаприлин, обзидан, индерал20 — 1602 — 3
Тимогексал20 — 402

2. Бета-блокаторы, обладающие внутренней симпатомиметической активностью

АлпренололАптин200 — 8004
ОкспренололТразикор200 — 4802 — 3
Бетапресин, леватол20 — 801
Вискен10 — 602

3. Бета-блокаторы с альфа-блокирующей активностью

Кориол25 — 1001
Альбетол, нормодин, трандат200 — 12002

Что такое селективные бета-блокаторы

В тканях человеческого тела существуют рецепторы, которые реагируют на гормоны адреналин и норадреналин. В настоящее время различают альфа-1, альфа-2, бета-1 и бета-2-адренорецепторы. Недавно были описаны также альфа-3-адренорецепторы.

Кратко представить расположение и значение адренорецепторов можно следующим образом:

  • альфа-1 — локализуются в кровеносных сосудах, стимуляция приводит к их спазму и повышению кровяного давления.
  • альфа-2 — являются «петлей обратной отрицательной связи» для системы регуляции деятельности тканей. Это значит, что их стимуляция ведёт к снижению артериального давления.
  • бета-1 — локализуются в сердце, их стимуляция приводит к увеличению частоты и силы сердечных сокращений, а также повышает потребность миокарда в кислороде и увеличивает артериальное давление. Также бета-1-адренорецепторы в большом количестве присутствуют в почках.
  • бета-2 — локализуются в бронхах, стимуляция вызывает снятие бронхоспазма. Эти же рецепторы находятся на клетках печени, воздействие на них гормона вызывает превращение гликогена в глюкозу и выход глюкозы в кровь.
Селективные бета-блокаторы активны преимущественно в отношении бета-1-адренорецепторов, а неселективные бета-блокаторы одинаково блокируют и бета-1, и бета-2-адренорецепторы. В сердечной мышце соотношение бета-1 и бета-2-адренорецепторов составляет 4:1, т. е. энергетическая стимуляция сердца осуществляется по большей части через бета-1-рецепторы. С увеличением дозировки бета-блокаторов снижается их специфичность, и тогда селективный препарат блокирует оба рецептора.

Селективные и неселективные бета-блокаторы снижают артериальное давление примерно одинаково, но у селективных бета-блокаторов меньше побочных эффектов, их проще использовать при сопутствующих заболеваниях. Так, селективные лекарства с меньшей вероятностью будут вызывать явления бронхоспазма, поскольку их активность не затронет бета-2-адренорецепторы, которые расположены по большей части в легких.

Кардио-селективность бета-блокаторов: индекс блокирования бета-1 и бета-2-адренорецепторов

Селективные бета-адреноблокаторы слабее, чем неселективные, увеличивают периферическое сопротивление сосудов, поэтому их чаще назначают больным с проблемами периферического кровообращения (например, с перемежающейся хромотой).

Что такое внутренняя симпатомиметическая активность бета-блокаторов

Некоторые бета-блокаторы не только блокируют бета-адренорецепторы, но при этом одновременно и стимулируют их. Это называется внутренняя симпатомиметическая активность некоторых бета-блокаторов. Препараты, у которых есть внутренняя симпатомиметическая активность, характеризуются следующими свойствами:

  • эти бета-блокаторы в меньшей степени замедляют частоту сердечных сокращений
  • они не так существенно снижают насосную функцию сердца
  • в меньшей степени повышают общее периферическое сопротивление сосудов
  • меньше провоцируют атеросклероз, потому что не оказывают значительного влияния на уровень холестерина в крови
Какие бета-блокаторы обладают внутренней симпатомиметической активность, а у каких лекарств ее нет, вы можете узнать в этой статье.

Если длительно принимать бета-адреноблокаторы, обладающие внутренней симпатомиметической активностью, то происходит хроническая стимуляция бета-адренорецепторов. Это постепенно приводит к уменьшению их плотности в тканях. После этого внезапное прекращение приема лекарств не вызывает симптомов отмены. Вообще, дозу бета-блокаторов следует снижать постепенно: в 2 раза через каждые 2-3 дня на протяжении 10-14 дней. Иначе могут проявиться грозные симптомы отмены: гипертонические кризы, учащение приступов стенокардии, тахикардия, инфаркт миокарда или внезапная смерть вследствие сердечного приступа.

Исследования показали, что бета-блокаторы, у которых есть внутренняя симпатомиметическая активность, не отличаются по эффективности снижения артериального давления от лекарств, у которых этой активности нет. Но в некоторых случаях применение препаратов, обладающих внутренней симпатомиметической активностью, позволяет избежать нежелательных побочных эффектов. А именно, бронхоспазма при непроходимости дыхательных путей различной природы, а также спазмов на холоде при атеросклерозе сосудов нижних конечностей.

Липофильные и гидрофильные бета-блокаторы

Липофильные бета-блокаторы хорошо растворяются в жирах, а гидрофильные — в воде. Гидрофильные бета-адреноблокаторы не подвергаются метаболизму в печени, они выводятся из организма преимущественно с мочой в неизменном виде. Липофильные бета-блокаторы подвергаются существенной “переработке” при первичном прохождении через печень. Гидрофильные препараты выводятся не так быстро, как липофильные, и действуют дольше.

Липофильные бета-блокаторы лучше проникают через гематоэнцефалический барьер. Это физиологический барьер между кровеносной системой и центральной нервной системой. Он защищает нервную ткань от циркулирующих в крови микроорганизмов, токсинов и “агентов” иммунной системы, которые воспринимают ткань мозга как чужеродную и атакуют ее. Через гематоэнцефалический барьер в мозг из кровеносных сосудов поступают питательные вещества, а обратно выводятся отходы жизнедеятельности нервной ткани. Поскольку липофильные бета-адреноблокаторы лучше проникают через гематоэнцефалический барьер, то они вызывают больше побочных эффектов со стороны центральной нервной системы, чем гидрофильные препараты.

Бета-блокаторы при беременности

Для лечения гипертонии у беременных женщин иногда используют атенолол и метопролол. Считается, что они более-менее безопасны для будущего ребенка.

Как выбрать препарат бета-блокатор для лечения гипертонии

В силу того что существует множество препаратов группы бета-блокаторов, создается впечатление, что у каждой фирмы-производителя фармацевтических товаров есть свои. Так как же вам выбрать подходящий медикамент? Все бета-адреноблокаторы оказывают примерно одинаковое воздействие на кровяное давление, но они значительно отличаются по своим дополнительным свойствам и побочным эффектам.

Выбрать лекарство совместно с врачом (!!!) вам помогут следующие соображения:

  • Больным, у которых есть сопутствующие проблемы с почками, предпочтительны одни бета-блокаторы, а у кого почки здоровые — другие.
  • Насчет болезней печени — то же самое. Уточняйте, каким путем выводится из организма препарат, который вы собираетесь принимать (назначать пациенту).
  • Одни бета-блокаторы ухудшают потенцию у мужчин, другие — нет.
  • Одни бета-блокаторы действуют быстро, но недолго. Их используют при гипертонических кризах (лабеталол внутривенно). Другие — начинают действовать позже, но понижают давление на долгий срок и более плавно.
  • Важное значение имеет, сколько раз в сутки нужно принимать тот или иной препарат. Чем меньше, тем удобнее для пациента, и меньше вероятность, что он бросит лечение.
  • Предпочтительно назначать бета-блокаторы нового поколения, кардио-селективные. Они стоят дороже, но имеют значительные преимущества. А именно, их достаточно принимать 1 раз в сутки, они вызывают минимум побочных эффектов, хорошо переносятся больными, не ухудшают обмен глюкозы и уровень липидов в крови, а также потенцию у мужчин. В этом смысле, использовать пропранолол (анаприлин) сейчас можно разве что из-за его низкой цены.
Бета-блокаторы часто назначают в дополнение, если при помощи одних только тиазидных диуретиков не получается привести давление в норму. Начинать лечение гипертонии с помощью этих препаратов нужно с небольших доз, постепенно повышая дозировку (это называется “титрировать” дозу), пока артериальное давление не снизится до нужного уровня. Также следует рассмотреть возможность лечения бета-блокаторами в комбинации с лекарствами от гипертонии других классов, подробнее см. статью “Комбинированное лекарственное лечение гипертонии“.

Источник информации:
Сайт http://lechenie-gipertonii.info

Бета-блокатор — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бета. Формула пропранололу, першого бета блокатору, що був застосований в клінічній практиці.

Бета-блокатори — (англ. beta-blocker, β-адреноблокатори, бета-блокери, ББ) — клас фармакологічних препаратів, що призначені для блокування функції бета-субтипу адренорецепторів (АР) в організмі.

Широко використовуються у кардіології[1]. Становлять один з п’яти основних класів антигіпертензивних препаратів[2]. Відносяться до ІІ класу протиаритмічних засобів[3]. Одна з базових груп препаратів при ішемічній хворобі серця[4].

Фізіологічні передумови дії[ред. | ред. код]

Симпатична нервова система, яка забезпечує реакцію організму на стрес, реалізує свою дію через β-адренорецептори за посередництва ендогенних катехоламінів (адреналіну та норадреналіну).

Відомо три види β-адренорецепторів, які відрізняються за своєю структурою. Вони, відповідно, позначаються цифровим індексом β1, β2 і β3-рецептори. β1-адренорецептори розташовані переважно у серці та нирках. β2-адренорецептори розміщені в гладких м’язах бронхів, артеріолах, шлунково-кишковому тракті, матці, паренхімі печінки, підшлунковій залозі і скелетних м’язах. β3-АР в жировій тканині та серці.

Стимуляція β-адренорецепторів, вцілому, готує організм до реакції “бий або біжи”: веде до збільшення частоти і сили серцевих скорочень, підвищення артеріального тиску, перерозподілу крові на користь скелетних м’язів, та зменшує перфузію судин шкіри і ШКТ, розширює бронхи[5].

Бета-блокатори, відповідно, впливаючи на специфічні рецептори, блокують дію катехоламінів і через них — симпатичної нервової системи[6].

Кардіоселективність[ред. | ред. код]

Оскільки в багатьох випадках корисний терапевтичний ефект несе блокада лише β1-адренорецепторів (при стенокардії, артеріальній гіпертензіії) а блокада β2-адренорецепторів не бажана — черговим етапом в розробці цього класу препаратів стали вибіркові блокатори β1-адренорецепторів. Звідси β-блокатори поділяють на селективні, тобто такі, що здатні блокувати тільки бета1-адренорецептори та неселективні, що взаємодіють з усіма бета-адренорецепторами в організмі.

Ліпофільність[ред. | ред. код]

Кардіопротекторна активність ліпофільних β-адреноблокаторів утричі вища, ніж гідрофільних[5]. Тому при виборі β-блокатора для лікування ішемічної хвороби серця цю властивість беруть до уваги. Єдиним кардіоселективним ліпофільним β-адреноблокатором є небіволол[7][8].

Внутрішня симпатоміметична активність[ред. | ред. код]

Деякі з бета-блокаторів здатні проявляти власну симпатоміметичну активність, тобто справляти симпатотонічний ефект при низькому тонусі симпатичної нервової системи і блокуючу активність при підвищеному її тонусі на фоні блокування рецептора[9]. Сьогодні під терміном «внутрішня симпатоміметична активність» (ВСА) розуміють виключно властивість препарату виявляти агоністичну дію щодо заблокованого рецептора. Однак у дослідженнях, присвячених вторинній профілактиці інфаркту міокарда і ХСН, теоретичні переваги β-адреноблокаторів із ВСА не були реалізовані. Ефективними кардіопротективними засобами, здатними покращити прогноз виживання, зменшити ризик нових коронарних подій і раптової серцевої смерті, в дослідженнях, проведених в 80-х роках минулого століття виявилися лише препарати без внутрішньої симпатоміметичної активності[10].

Окрім того, в реальній клінічній практиці ефективність β-адреноблокаторів із ВСА для зниження рівня АТ, попередження стенокардії чи порушень ритму часто виявляється недостатньою. Це пояснюється тим, що β-адреноблокатори з ВСА можуть здійснювати стимулюючий вплив на серце, оскільки в умовах пониженої активності симпатоадреналової системи (наприклад, вночі) вони діють як агоністи β-адренорецепторів[11]. У хворих з ІХС збільшення частоти серцевих скорочень, що викликається препаратами з внутрішньою симпатоміметичною активністю, вночі може спровокувати розвиток нападу стенокардії. Тому β-адреноблокатори з ВСА не рекомендують використовувати для тривалої терапії у хворих, що перенесли інфаркт міокарда.

Властивості деяких представників бета-блокаторів[ред. | ред. код]

Молекула Відносний потенціал

β1-блокування

β1/2-селективність ВСА Ліпофільність Період Т½, години Інше
Надолол1,000Низька12-24Протиаритмічний ефект
Піндолол6,00++Висока3-4Протиаритмічний ефект
Пропранолол1,000Висока3-4Протиаритмічний ефект
Соталол0,300Низька12Додатковий протиаритмічний ефект (у високих дозах — блокада калієвих каналів)
Тимолол0,600Висока4-5Протиаритмічний ефект
Ацебутолол0,3++Помірна3-4Протиаритмічний ефект
Атенолол1,0+0Низька6-9Протиаритмічний ефект
Бісопролол10,0++0Помірна9-12Протиаритмічний ефект
Метопролол1,0++0Висока3-4Протиаритмічний ефект
Лабеталол0,3+0Низька3-4Альфа1-блокуючий ефект (нівелювання небажаних метаболічних реакцій)
Карведилол10,000Помірна7-10Альфа1-блокуючий ефект (нівелювання небажаних метаболічних реакцій)
Небіволол10,0+++0Помірна8-27NO-залежний вазодилотуючий ефект

В 1962 році шотландськи фармаколог James W. Black (1924-2010 рр.), бажаючи зменшити вплив адреналіну на серце при ішемії, розробив перші клінічно ефективні β-блокатори — пропранолол і пронеталол[12][13]. Другий виявився канцерогеном, і його вивчення обмежилося дослідами на щурах, а пропранолол і по сьогоднішній день використовується у рутинній клінічний практиці. Так, за минулі десятиріччя створено декілька десятків препаратів з властивостями β-адреноблокаторів, проте лише близько десятка залишилися потрібними і необхідними сьогодні. Перші β-адреноблокатори (пропранолол, тимолол, надолол) були неселективними, тобто блокували як β1-адренорецептори серця, такі β2-адренорецептори судин і бронхів. У 1970-ті роки були створені кардіоселективні (β1-селективні) блокатори — атенолол і метопролол, які стали представниками II покоління β-адреноблокаторів. Ще пізніше синтезовані β-адреноблокатори з особливо корисними властивостями ― препарати ІІІ покоління (карведілол, целіпролол, буциндолол, небіволол, лабеталол)[14]. β-блокатори революціонізували лікування стенокардії і багатьма вважаються одним з найбільших досягнень фармакології 20 століття.

Метаболізм β-блокаторів дуже різниться залежно від ступеню ліпофільності препарату.

Ліпофільні (метопролол, пропранолол, тимолол, небіволол) β-блокатори швидко і повністю всмоктуються зі шлунково-кишкового тракту, але інтенсивно метаболізуються у стінці кишківника та печінці. Таким чином, їх біодоступність під час прийому всередину залишається низькою (10-30 %), також вони мають короткий період напіввиведення (1-5 год, виняток — небіволол). Ці препарати можуть акумулюватися у хворих зі зниженою функцією печінки. Ліпофільні препарати мають властивість проникати через гематоенцефалічний бар’єр, і тому можуть частіше викликати побічні ефекти, пов’язані із впливом на центральну нервову систему. В той же час ліпофільні ББ, проникаючи через гематоенцефалічний бар’єр, запобігають виникненню аритмій центрального генезу. Кардіопротекторна активність ліпофільних β-блокаторів утричі вища, ніж гідрофільних[5].

Гідрофільні (атенолол, есмолол) β-блокатори після прийому всередину всмоктуються повільніше, виводяться в основному через нирки. Ці препарати мають довший період напівжиття (6-24 год), не взаємодіють з іншими препаратами, які метаболізуються в печінці, і не проникають через гематоенцефалічний бар’єр. Період напіввиведення цих препаратів може збільшуватися у хворих з порушеною функцією нирок[5].

Існують β-блокатори (карведилол, бісопролол), які мають властивості як гідрофільних, так і ліпофільних препаратів (амфіфільність) та подвійний збалансований шлях виведення.

Для різних препаратів було показано спадкову обумовленість метаболізму та ефективності, яка варіює у дуже широких межах. Чутливість до β-блокаторів зумовлена поліморфізмом генів β-адренорецепторів[15][16]. Зараз проводяться дослідження з окремими препаратами, які доводять загальну особливість. Так, період напіввиведення карведилолу не відрізняється у чоловіків та жінок, але чутливість дуже різниться залежно від етнічного походження[17]. Ефективність буциндололу залежить від поліморфізму бета-адренорецепторів[18].

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

β-блокатори мають антиангінальну, антиаритмічну та антигіпертензивну дію. Свої позитивні ефекти в кардіології β-блокатори здійснюють за рахунок блокади β1-адренорецепторів: зменшують силу, частоту серцевих скорочень (негативний інотропний та хронотропний ефект), знижують збудливість, провідність міокарда (негативний дромотропний і батмотропний ефекти). За рахунок такої пригнічуючої дії зменшується потреба міокарда в кисні. Зниження артеріального тиску відбувається за рахунок зменшенням серцевого викиду через зниження частоти серцевих скорочень і зменшення ударного об’єму серця. При використанні неселективних β-блокаторів периферичний опір судин помірно підвищується. Тонус бронхів у зв’язку зблокадою β2-адренорецепторів підвищується. Препарати підсилюють спонтанні та спричинені утеротонічними засобами скорочення матки.

β-блокатори з додатковими фармакодинамічними ефектами[ред. | ред. код]

Черговим етапом в еволюції β-блокаторів стала розробка молекул, що крім, власне, блокування β-адренорецепторів мають додаткові корисні властивості[14].

  • комбінація бета- та альфа1-адреноблокатора (карведилол, лабеталол, целіпролол): нівелювання негативного впливу на обмін вуглеводів та жирів, додвткова вазодилятація
  • стимулювання синтезу оксиду азоту (небіволол)[19]: додатковий антиангінальний ефект
  • блокада калієвих каналів (соталол): додатковий протиаритмічний ефект

Медичне застосування[ред. | ред. код]

Ішемічна хвороба серця[ред. | ред. код]

У лікуванні гострого інфаркту міокарда не зменшують смертність достовірно, але знижують ризик повторного інфаркту та нападів стенокардії (зменшують болі), завдяки зниженню потреби міокарда в кисні[20]. При гострій серцевій недостатності здатні її посилити, викликати кардіогенний шок через негативний інотропний ефект на міокард[20]. Покращують прогноз виживання після перенесеного інфаркту міокарда при збереженій ФВЛШ[21]. β-блокатори в терапевтичних дозах, особливо, ліпофільні неселективні, суттєво пригнічують агрегацію тромбоцитів[22], що робить свій вклад у профілактику судинних ускладнень.

β-блокатори протипоказані при бронхіальній астмі[23], але можуть бути виправдані при ХОЗЛ з супутньою кардіальною патологією. Більше того, вони значно знижують загальну смертність при ХОЗЛ та зменшують частоту його загострень[24]. А при супутній ІХС смертність зменшується на 36%. Небіволол має додатковий позитивний вплив на ІХС завдяки ефекту додаткового вивільнення оксиду азоту ентоделієм судин[19].

Аритмії[ред. | ред. код]

Використовуються, передусім, при тахіформах надшлуночкових порушеннях ритму. Це, найчастіше, фібриляція передсердь та екстрасистолії. Зменшують збудливість синусового та атріовентрикулярного вузла[25], провідність провідної системи серця. Ключові препарати для контролю частоти при фібриляції передсердь[26]. Найбезпечніший клас протиаритмічних препаратів у похилому віці[27]. Соталол має додатковий антиаритмічний ефект завдяки блокаді калієвих каналів кардіоміоцитів. Соталол є більш безпечним, ніж аміодарон, при фібриляції передсердь, хоча вони обидва збільшують смертність[28].

Хронічна серцева недостатність[ред. | ред. код]

Відповідно до мета-аналізу 30 рандомізованих контрольованих досліджень ― β-блокатори при ХСН зменшують ризик раптової серцевої смерті на 31%, серцево-судинну смертність на 29 %, а загальну смертність на 33%[29]. В одному дослідженні було показано збільшення середнього показника фракції викиду лівого шлуночка серця з 33 до 44% за три місяці лікування β-блокаторами; покращився функціональний клас стенокардії та збільшилися енергетичні резерви міокарда за рахунок накопичення АТФ[30]. Карведилол показав найбільш високу ефективність при стабільній хронічній серцевій недостатності[31][32]. Також доведено ефективність бісопрололу[33], метопрололу[34], небівололу[35]. Всі ці препарати позбавлені ВСА. Неселективні β-блокатори показали кращу ефективність для профілактики тромбоемболічних ускладнень при ХСН[36], що, можливо, пояснюється властивістю суттєво пригнічувати агрегацію тромбоцитів[37]. Всі β-блокатори протипоказані при декомпенсації ХСН.

Артеріальна гіпертензія[ред. | ред. код]

З накопиченням доказової бази β-блокатори поступово витісняються з клінічних настанов, як препарати першої лінії для лікування артеріальної гіпертензії[38][39][40]. В 2007 році було виявлено зв’язок β-блокаторів і діуретиків з підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету, в той час, як інгібітори ангіотензин-перетворювального ферменту та антагоністи рецепторів ангіотензину знижували цей ризик[41]. У Британії, але не в США, клінічні протоколи застерігають від вибору діуретиків та β-блокаторів, як першої лінії препаратів при артеріальній гіпертензії, зважаючи на ризик розвитку діабету[42]. Деякі дослідження вказують,що β-блокатори не достатньо ефективні для первинної профілактики інсульту[43][44], принаймні після 60 років. Хоча ці дані суперечливі. Останній мета-аналіз (від 2015 р.) порівняльної ефективності основних класів антигіпертензивних препаратів доводить стару точку зору: зниження артеріального тиску, як таке, саме по собі веде до зменшення ускладнень і всі класи препаратів співставні за ефективністю[45].

Портальна гіпертензія[ред. | ред. код]

β-блокатори зменшують портальну гіпертензію[46]. Зменшують ризик кровотеч з вен стравоходу, спонтанного перитоніту при асциті[47]. Причому карведілол виявився значно ефективнішим, ніж пропранолол для зменшення портальної гіпертензії[48][49]. Теоретично, можуть запобігти розвитку гепатокарциноми при цирозі печінки[50]. Можна комбінувати з нітратами, L-аргініном, діуретиками.

Синдром подовженого інтервалу QT[ред. | ред. код]

Успішно попереджують ускладнення при синдромі подовженого інтервалу QT (синкопе, минуча зупинка серця, раптова серцева смерть), хоча ефективність визначена генотипово[51]. Пропранолол — найменш ефективний в усіх випадках. Всі β-блокатори ефективні при 1 типі подовженого QT, але надолол єдиний має значну перевагу при 2 типі синдрому подовженого QT[51]. Їх ефект також залежить від вихідного значення ЧСС: при ЧСС <90 вони подовжують QT, при >100 вкорочують його[52].

Гемангіома немовлят[ред. | ред. код]

Для лікування гемангіоми немовлят (infantile hemangioma) в Європі широко застосовується безопераційне лікування пропранололом (Анаприліном), з дозуванням 2 мг/кг ваги дитини. Механізм впливу препарату на гемангіому не з’ясований, проте препарат має майже 100% ефективність, без будь-яких суттєвих побічних ефектів[53].

Оперативні втручання на серці[ред. | ред. код]

Часто використовуються периопераційно при втручаннях на серці для профілактики ятрогенних аритмій, хоча ефективність їх суперечлива[54][55].

Панічні розлади[ред. | ред. код]

β-блокатори швидко знімають симптоми панічної атаки (симпато-адреналового кризу), такі як серцебиття, тремор кінцівок, впливаючи на центральні та периферичні відділи ЦНС[56]. Можуть знижувати рівень загальної тривоги при соматичних захворюваннях[57], хоча дані суперечливі[58][59]. Артисти успішно використовують їх, щоб приховати хвилювання, перед виходом на сцену[60][61].

  1. ↑ Frishman Wh2, Saunders E. β-Adrenergic blockers. J Clin Hypertens (Greenwich). 2011 Sep;13(9):649-53
  2. ↑ Thomopoulos C1, Parati G, Zanchetti A. Effects of blood pressure lowering on outcome incidence in hypertension: 4. Effects of various classes of antihypertensive drugs — Overview and meta-analyses. J Hypertens. 2015 Feb;33(2):195-211
  3. ↑ Baker JG1, Hill SJ, Summers RJ. Evolution of β-blockers: from anti-anginal drugs to ligand-directed signalling. Trends Pharmacol Sci. 2011 Apr;32(4):227-34
  4. ↑ Elgendy IY, Mahmoud A, Conti CR. Beta-Blockers in the Management of Coronary Artery Disease: Are we on the Verge of a New Paradigm Shift? Recent Pat Cardiovasc Drug Discov. 2014 Sep 1. [Epub ahead of print]
  5. ↑ а б в г López-Sendón J et al. Expert consensus document on beta-adrenergic receptor blockers. Eur Heart J. 2004 Aug;25(15):1341-62
  6. ↑ Berg T, Piercey BW, Jensen J. Role of beta1-3-adrenoceptors in blood pressure control at rest and during tyramine-induced norepinephrine release in spontaneously hypertensive rats. Hypertension. 2010 May;55(5):1224-30
  7. ↑ Agabiti Rosei E, Rizzoni D. Metabolic profile of nebivolol, a beta-adrenoceptor antagonist with unique characteristics. Drugs. 2007;67(8):1097-107
  8. ↑ Karter Y. Nebivolol: more than a highly selective Beta blocker. Recent Pat Cardiovasc Drug Discov. 2007 Jun;2(2):152-5
  9. ↑ Jaillon P. Relevance of intrinsic sympathomimetic activity for beta blockers. Am J Cardiol. 1990 Sep 25;66(9):21C-23C.
  10. ↑ Heusser K, Schobel HP, Adamidis A, Fischer T, Frank H. Cardiovascular effects of beta-blockers with and without intrinsic sympathomimetic activity. A comparison between celiprolol and metoprolol. Kidney Blood Press Res. 2002;25(1):34-41
  11. ↑ Brixius K, Bundkirchen A, Bölck B, Mehlhorn U, Schwinger RH. Nebivolol, bucindolol, metoprolol and carvedilol are devoid of intrinsic sympathomimetic activity in humanmyocardium. Br J Pharmacol. 2001 Aug;133(8):1330-8
  12. ↑ Jillian G. Baker, Stephen J. Hill,1 and Roger J. Summers. Evolution of β-blockers: from anti-anginal drugs to ligand-directed signalling. Trends Pharmacol Sci. Apr 2011; 32(4-2): 227–234
  13. ↑ Candy Lashkari. Sir James Black inventor of beta-blockers passes away. March 23, 2010 news-medical.net
  14. ↑ а б Toda N. Vasodilating beta-adrenoceptor blockers as cardiovascular therapeutics. Pharmacol Ther. 2003 Dec;100(3):215-34
  15. ↑ Reddy S et al. Adrenergic receptor genotype influences heart failure severity and β-blocker response in children with dilated cardiomyopathy. Pediatr Res. 2014 Nov 19. doi: 10.1038/pr.2014.183. [Epub ahead of print]
  16. ↑ Fiuzat M et al. Association between adrenergic receptor genotypes and beta-blocker dose in heart failure patients: analysis from the HF-ACTION DNA substudy. Eur J Heart Fail. 2013 Mar;15(3):258-66
  17. ↑ Abbas M et al. Assessment of sex differences in Pharmacokinetics of carvedilol in human. Pak J Pharm Sci. 2014 Sep;27(5):1265-9
  18. ↑ Aleong RG et al. Prevention of atrial fibrillation by bucindolol is dependent on the beta₁389 Arg/Gly adrenergic receptor polymorphism. JACC Heart Fail. 2013 Aug;1(4):338-44
  19. ↑ а б Maffei A, Lembo G. Nitric oxide mechanisms of nebivolol. Ther Adv Cardiovasc Dis. 2009 Aug;3(4):317-27
  20. ↑ а б Bangalore S et al. Clinical outcomes with β-blockers for myocardial infarction: a meta-analysis of randomized trials. Am J Med. 2014 Oct;127(10):939-53
  21. ↑ Raposeiras-Roubín S et al. Prognostic Benefit of Beta-blockers After Acute Coronary Syndrome With Preserved Systolic Function. Still Relevant Today? Rev Esp Cardiol (Engl Ed). 2014 Dec 12. pii: S1885-5857(14)00403-4
  22. ↑ Bonten TN et al. Effect of β-blockers on platelet aggregation: a systematic review and meta-analysis. Br J Clin Pharmacol. 2014 Nov;78(5):940-9
  23. ↑ Morales DR et al. Adverse respiratory effect of acute β-blocker exposure in asthma: a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. Chest. 2014 Apr;145(4):779-86
  24. ↑ Du Q et al. Beta-Blockers Reduced the Risk of Mortality and Exacerbation in Patients with COPD: A Meta-Analysis of Observational Studies. PLoS One. 2014 Nov 26;9(11):e113048
  25. ↑ Corino VD et al. Non-invasive evaluation of the effect of metoprolol on the atrioventricular node during permanent atrial fibrillation. Europace. 2014 Nov;16 Suppl 4:iv129-iv134
  26. ↑ Rose-Jones LJ, Bode WD, Gehi AK. Current approaches to antiarrhythmic therapy in heart failure. Heart Fail Clin. 2014 Oct;10(4):635-52
  27. ↑ Frishman WH, Aronow WS. Pharmacology of antiarrhythmic drugs in elderly patients. Clin Geriatr Med. 2012 Nov;28(4):575-615
  28. ↑ Piccini JP et al. Comparison of safety of sotalol versus amiodarone in patients with atrial fibrillation and coronary artery disease. Am J Cardiol. 2014 Sep 1;114(5):716-22
  29. ↑ Al-Gobari M, El Khatib C, Pillon F, Gueyffier F. et al. β-Blockers for the prevention of sudden cardiac death in heart failure patients: a meta-analysis of randomized controlled trials. BMC Cardiovasc Disord. 2013 Jul 13;13:52
  30. ↑ Spoladore R et al. Beneficial effects of beta-blockers on left ventricular function and cellular energy reserve in patients with heart failure. Fundam Clin Pharmacol. 2013 Aug;27(4):455-64
  31. ↑ Packer M et al. Effect of carvedilol on the morbidity of patients with severe chronic heart failure: results of the carvedilol prospective randomized cumulative survival (COPERNICUS) study. Circulation. 2002 Oct 22;106(17):2194-9
  32. ↑ Capomolla S et al. Beta-blockade therapy in chronic heart failure: diastolic function and mitral regurgitation improvement by carvedilol. Am Heart J. 2000 Apr;139(4):596-608
  33. ↑ The Cardiac Insufficiency Bisoprolol Study II (CIBIS-II): a randomised trial. Lancet. 1999 Jan 2;353(9146):9-13
  34. ↑ Effect of metoprolol CR/XL in chronic heart failure: Metoprolol CR/XL Randomised Intervention Trial in Congestive Heart Failure (MERIT-HF). Lancet. 1999 Jun 12;353(9169):2001-7
  35. ↑ Flather MD et al. Randomized trial to determine the effect of nebivolol on mortality and cardiovascular hospital admission in elderly patients with heart failure (SENIORS). Eur Heart J. 2005 Feb;26(3):215-25
  36. ↑ de Peuter OR et al. Non-selective vs. selective beta-blocker treatment and the risk of thrombo-embolic events in patients with heart failure. Eur J Heart Fail. 2011 Feb;13(2):220-6
  37. ↑ Bonten TN et al. Effect of β-blockers on platelet aggregation: a systematic review and meta-analysis. Br J Clin Pharmacol. 2014 Nov;78(5):940-9
  38. ↑ Ripley TL, Saseen JJ et al. β-blockers: a review of their pharmacological and physiological diversity in hypertension. Ann Pharmacother. 2014 Jun;48(6):723-33
  39. ↑ Wiysonge CS et al. Beta-blockers for hypertension. Cochrane Database Syst Rev. 2007 Jan 24;(1):CD002003
  40. ↑ Ladage D, Schwinger RH, Brixius K et al. Cardio-selective beta-blocker: pharmacological evidence and their influence on exercise capacity. Cardiovasc Ther. 2013 Apr;31(2):76-83
  41. ↑ Elliott WJ, Meyer PM et al. Incident diabetes in clinical trials of antihypertensive drugs: a network meta-analysis. Lancet. 2007 Jan 20;369(9557):201-7
  42. ↑ Mayor S. NICE removes beta blockers as first line treatment for hypertension. BMJ. 2006 Jul 1;333(7557):8
  43. ↑ Lindholm LH, Carlberg B, Samuelsson O. Should beta blockers remain first choice in the treatment of primary hypertension? A meta-analysis. Lancet. 2005 Oct 29-Nov 4;366(9496):1545-53
  44. ↑ Webb AJ, Fischer U, Rothwell PM. Effects of β-blocker selectivity on blood pressure variability and stroke: a systematic review. Neurology. 2011 Aug 23;77(8):731-7
  45. ↑ Thomopoulos C, Parati G, Zanchetti A. Effects of blood pressure lowering on outcome incidence in hypertension: 4. Effects of various classes of antihypertensive drugs — Overview and meta-analyses. J Hypertens. 2015 Feb;33(2):195-211
  46. ↑ Hernández-Gea V et al. Development of ascites in compensated cirrhosis with severe portal hypertension treated with β-blockers. Am J Gastroenterol. 2012 Mar;107(3):418-27
  47. ↑ Reiberger T et al. Non-selective betablocker therapy decreases intestinal permeability and serum levels of LBP and IL-6 in patients with cirrhosis. J Hepatol. 2013 May;58(5):911-21
  48. ↑ Sinagra E et al. Systematic review with meta-analysis: the haemodynamic effects of carvedilol compared with propranolol for portal hypertension in cirrhosis. Aliment Pharmacol Ther. 2014 Mar;39(6):557-68
  49. ↑ Tripathi D, Hayes PC. Beta-blockers in portal hypertension: new developments and controversies. Liver Int. 2014 May;34(5):655-67
  50. ↑ Thiele M et al. Can non-selective beta-blockers prevent hepatocellular carcinoma in patients with cirrhosis? Med Hypotheses. 2013 Nov;81(5):871-4
  51. ↑ а б Abu-Zeitone A et al. Efficacy of different beta-blockers in the treatment of long QT syndrome. J Am Coll Cardiol. 2014 Sep 30;64(13):1352-8
  52. ↑ Bennett MT et al. Effect of beta-blockers on QT dynamics in the long QT syndrome: measuring the benefit. Europace. 2014 Dec;16(12):1847-51
  53. ↑ Gelmetti C, Cavalli R. Beta-blockers for hemangiomas. G Ital Dermatol Venereol. 2014 Nov 4. [Epub ahead of print]
  54. ↑ Toppen W et al. Do preoperative β-blockers improve postoperative outcomes in patients undergoing cardiac surgery? Challenging societal guidelines. Am Surg. 2014 Oct;80(10):1018-21
  55. ↑ Blessberger H et al. Perioperative beta-blockers for preventing surgery-related mortality and morbidity. Cochrane Database Syst Rev. 2014 Sep 18;9:CD004476
  56. ↑ P. Turner. Therapeutic uses of beta-adrenoceptor blocking drugs in the central nervous system in man. Postgrad Med J. Jan 1989; 65(759): 1–6
  57. ↑ Lindgren ME et al. Beta-blockers may reduce intrusive thoughts in newly diagnosed cancer patients. Psychooncology. 2013 Aug;22(8):1889-94
  58. ↑ Abu Ruz ME, Lennie TA, Moser DK. Effects of β-blockers and anxiety on complication rates after acute myocardial infarction. Am J Crit Care. 2011 Jan;20(1):67-73
  59. ↑ Hoogwegt MT et al. Beta-blocker therapy is not associated with symptoms of depression and anxiety in patients receiving an implantable cardioverter-defibrillator. Europace. 2012 Jan;14(1):74-80
  60. ↑ Better Playing Through Chemistry by Blair Tindall, New York Times, October 17, 2004. (Discusses the use of beta blockers among professional musicians)
  61. ↑ Musicians using beta blockers by Blair Tindall. Condensed version of above article.

Leave a Comment

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *